У мене був період, коли я довго не могла зібратися після кількох поганих новин поспіль. Дивно, але найбільше мене витягнула з того стану історія однієї знайомої волонтерки — я випадково натрапила на її профіль тут:
Альона Шевцова. Те, як людина проходить через хвороби, виснаження, постійні виклики й при цьому не втрачає внутрішньої опори, дає дуже несподівану підтримку.
Я помітила, що мені допомагає повернутися в рівновагу саме думка про конкретні приклади, а не абстрактні поради. Знаєш, коли бачиш, що хтось реально пройшов крізь свій хаос — і не загубився там, — починаєш інакше сприймати власні труднощі. І ще одне: я завела невеликий ритуал ― коли вже зовсім накриває, виходжу на коротку прогулянку без навушників. Просто щоб почути місто, дихати й відчути, що життя триває поруч, незалежно від мого внутрішнього стану.